Шановні громадяни України!
Кожна людина має потяг до землі. Він пов’язаний не тільки з розумінням можливості вижити в скрутні часи. Цей потяг до того життя, яке надає кожному, з одного боку, почуття впевненості, гідності, пишання, відчуття справжнього людського щастя, з іншого боку, повагу оточуючих, визнання думок та справ, гордість за них. Бо сенсом діяльності людей у тому житті є не отримання якомога більших прибутків при найменших затратах, а удосконалення середовища проживання. «Все суще у Всесвіті і на Землі собою являє єдине середовище проживання, у неперервному зв’язку один з одним і з людиною в центрі.
Удосконалення середовища проживання означає:
- удосконалення себе;
- народження та виховання дітей, більш досконалих, ніж сам;
- кожне покоління повинно бути досконалішим за попереднє;
- попереднє покоління повинно надати нащадкам більш досконале середовище проживання;
- перетворення Землі в найдосконалішу планету Всесвіту.
Досконале середовище проживання облагороджує людину, прискорює і вдосконалює її думку, дозволяє і допомагає людині вдосконалювати інші планети Всесвіту, створювати нові світи» (В.Мегре «Анаста», с. 138).
Все це можливо лише тоді, коли людина живе в гармонії з усіма живими, а не штучними творіннями; коли вона вертає втрачені властивості витворів, бо без них людина не отримує необхідних душі і тілу енергій; коли вона з кожним днем розкриває потенціал цих творінь, свій потенціал. Але коли ми живемо в оточенні штучних творінь (телебачення, транспорт, зв’язок, гроші, їжа) без зв’язку з живими, то ізолюємо себе від єдиного середовища проживання. І робимо це навіть тоді, коли живемо серед живих творінь, але так, наче самі по собі, без розуміння необхідності спілкування з ними, дивлячись на них очима споживача. Коли одній частині природи даємо назву живої, іншій – неживої; коли одні рослини вважаємо корисними, інші – бур’яном, з яким ведемо боротьбу; коли плекаємо своє подвір’я, а інші місця руйнуємо видобутком «корисних» копалин; коли закатуємо землю в асфальт, ми шматуємо єдине середовище проживання. Все це веде до деградації і навіть до знищення кожної складової середовища проживання, у тому числі, і людини. Таким чином, перспектива покращення життя людей планети Земля обов’язково пов’язана з життям на землі. І цю перспективу повинна мати кожна людина.
Зараз усі родючі землі зайняті, але ще є багато земель з малопродуктивними або деградованими ґрунтами. Саме такі землі вже зараз можна безкоштовно віддати усім бажаючим у приватну власність розміром не менше одного гектара на людину з метою удосконалення середовища проживання. Закон України «Про особисте селянське господарство» дозволяє це зробити. Якщо набереться ціле поселення людей на певній території, бажаючих займатись такою справою, то вони, відповідно до ст. 86 Земельного кодексу України, можуть безкоштовно мати у спільній власності землі для спільних дій, свят, знайомств, для спільного безвідходного виробництва екологічно чистих продуктів та безпечних товарів. Перші роки такі поселення повинні мати державну підтримку, бо ґрунти неродючі, а в подальшому, коли родючість підвищиться, мати пільги у сплаті податків. Коли на прикладі таких поселень інші люди зрозуміють сутність щасливого життя, а земель зовсім не залишиться, тоді можна буде демонтувати шкідливі виробництва, летовища, залізничні та шосейні шляхи, тваринницькі комплекси, розбирати міста та все те, що досі забруднювало землю, воду та повітря, а на їх місцях закладати нові поселення райських садів.
Свій внесок у цьому напрямку повинні зробити і наші законотворці, які б внесли необхідні статті у Конституцію та інші закони України, а саме:
- головним правом і обов’язком кожного громадянина України є удосконалення середовища проживання;
- критерієм потрібності усіх законів, указів, нормативних актів є те, чи веде їх впровадження до вдосконалення середовища проживання;
- кожний громадянин має право безкоштовно отримати у приватну власність особисту батьківщину, тобто земельну ділянку розміром не менше одного гектара землі, для удосконалення середовища проживання;
- кожна громада власників особистої батьківщини має право безкоштовно отримати у спільну власність земельну ділянку відповідних розмірів для спільних дій, спільного виробництва, тощо;
- перші десять років власники особистої батьківщини мають державну грошову підтримку, а в подальшому мають пільги в оподаткуванні;
- кожна громада власників земельних ділянок має право на власне самоврядування, яке відповідає виключно вимогам Конституції та законів України.
На завершення наведу (мовою оригіналу) кілька цитат з книг В.Мегре серії «Звенящие кедры России» по порушеній темі, які додатково вмотивовують діяльність людей у своєму живому домі, пов’язану з удосконаленням середовища проживання.
«Сегодня почти всегда чувство любви друг к другу в семейных парах угасает. Их покидает энергия Любви. И это принято человеческим сообществом, как должное. Но ситуация такая неестественна. Она и говорит о том, что образ жизни у людей сегодняшних неестественен» (кн. 6, с. 118).
«... любит человек необъяснимо для себя больше всего всю жизнь родное место – родину свою, ребёнка своего и женщину, с которой всё это сотворено. Любви три чувства, не одно, лишь вечно могут жить» (кн. 6, с. 118).
«Забвению умершая душа живущими сегодня постепенно предаётся. Нередко забывают и живых, когда даже родителей своих дети бросают, в далёкий край бегут от них. И в этом нет вины детей, они бегут, интуитивно ощущая родительскую ложь и безысходность собственных стремлений, от безысходности они бегут, и сами в тот же тупик попадают» (кн. 4, с. 188).
«...хорошо бы старикам перед детьми своими извиниться. И извиниться искренне за то, что мир без бед им предоставить не сумели. За воду грязную, за воздух непрозрачный.
И пусть стареющей рукой дом настоящий и живой начнут для детей повзрослевших возводить. Продлятся жизни дни у стариков, лишь только мысль подобная у них родится. А когда к родине своей рукой прикоснутся старики, и дети к ним вернутся. И пусть дом до конца не смогут старики взрастить, но смогут дети их на родине своей похоронить, тем самым им помогут снова возродиться» (кн. 4, с. 187).
«Бог создал человека бессмертным, лишь три условия для этого соблюсти необходимо.
Первое: создать пространство живое, которое влекло бы к себе человека и человек к которому стремился.
Второе: на Земле должен быть хотя бы один человек, с добром и любовью думающий о тебе.
Третье: никогда не допускать в себе мысли о том, что смерть тебя постигнуть сможет, и это очень важно. Если даже засыпающему человеку внушат, что он умирает, и сам поверит он, то и умрёт, своей мысли подчиняясь. Но если даже пожилой человек в земном понятии износит своё тело и будет лежать на смертном одре, но не думать о смерти, а представит жизнь свою в им создаваемом живом пространстве, он возродится вновь, таков закон Вселенной. Она не может допустить, чтоб умерла мысль, сотворяющая жизнь» (кн. 8, ч. 1, с. 207).
«Человек, совершенствующий Божественное мироустройство, непременно будет сам становиться всё более совершенным и предела этому явлению не видно. Великие возможности откроются перед ним» (кн. 10, с. 96).
«Если какой-то человек не осознаёт в себе подаренную ему Создателем способность, то такой человек сам блокирует свою величественную силу создавать своей мыслью и материализовывать образы и попадает под воздействие других образов, материализуя их замыслы, вплоть до уничтожения самого себя, своей семьи, своего рода, своего государства и всей планеты» (кн. 10, с. 125).
Думки людські мають велику силу, бо за ними ідуть справи, які іноді мають незворотний характер. Благаю всіх підтримати ідеї героїв книг В.Мегре «Звенящие кедры России», не перекручувати їх, а вдосконалювати, не гальмувати тих, хто хоче їх втілювати, а надихати!